вожак
ВОЖА́К, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що ватажо́к.
Вмер вожак їх [русів] найчільніший, .. Що рік в рік на наші вежі Налітав (Фр., XIII, 1954, 358);
— Табун, кажеш? — перепитав голова. — А чи знаєш ти, дочко, що всякий табун за вожаком летить? Куди вожак, туди й ключ пташиний (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)