возій
ВОЗІ́Й, я́, ч.
Той, хто возить, перевозить що-небудь.
– Чого став? Під'їжджай, під'їжджай! – накидається він [Ґудзик] на возія – парубка, що, балакаючи з дівчатами, підібрав віжки (В. Винниченко);
– А ви веселіше повертайтеся, щоб дощ не перешкодив! – звернувся він до возіїв, які возили широкі труби і розкладали їх вздовж викопаного рівчака (О. Копиленко);
Торохтить підвода; возії збирають мертвих і відвозять у степ, спиняються недалеко від млина: там, в ямі, неглибоко прикидають землею (В. Барка);
Машини возять і возять снаряди .. І возії снарядів, оті мовчазні роботи війни, ще з більшою люттю кидаються вергати в кузов ящики (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)