волан
ВОЛА́Н, а, ч.
1. М'ячик або пробка з оперенням для гри в бадмінтон.
При подачі не слід підкидати волан високо над головою, як тенісний м'яч, і бити по ньому вниз (з навч. літ.);
Синтетичні волани призначені переважно для шанувальників гри в бадмінтон (із журн.).
2. Вид оборки на жіночому одязі.
Вона калічила креп-сатен [креп-сатин] на бантики, волани і нудне гофре (Іван Ле);
У вечірніх жіночих сукнях широко застосовуються різноманітні деталі, багате оздоблення – волани, жабо, банти, рюші (з газ.);
* Образно. Хвилі добiгали майже до моїх нiг i залишали на пiску срiбнi волани ажурної пiни... (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)