волевиявлення

ВОЛЕВИ́ЯВЛЕННЯ, я, с.

Виявлення волі; висловлення, вираження мети, бажань і т. ін.

Історична боротьба українського народу за свою незалежність і за право вільного волевиявлення безприкладна своїм драматизмом (О. Довженко);

Вперше не повстання, не зброя, не якась партія, що узурпує собі владу, а мирне волевиявлення всього народу здобуває національну державність (Д. Павличко);

Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (з мови документів).

Значення в інших словниках

1. волевиявлення — волеви́явлення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. волевиявлення — [волеивийаўлеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
3. волевиявлення — -я, с. Виявлення волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. волевиявлення — ВОЛЕВИ́ЯВЛЕННЯ, я, с. Виявлення волі. Історична боротьба українського народу за свою незалежність і за право вільного волевиявлення безприкладна своїм драматизмом (Довж., III, 1960, 75).  Словник української мови в 11 томах