волевиявлення
ВОЛЕВИ́ЯВЛЕННЯ, я, с.
Виявлення волі; висловлення, вираження мети, бажань і т. ін.
Історична боротьба українського народу за свою незалежність і за право вільного волевиявлення безприкладна своїм драматизмом (О. Довженко);
Вперше не повстання, не зброя, не якась партія, що узурпує собі владу, а мирне волевиявлення всього народу здобуває національну державність (Д. Павличко);
Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волевиявлення — волеви́явлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- волевиявлення — [волеивийаўлеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- волевиявлення — -я, с. Виявлення волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волевиявлення — ВОЛЕВИ́ЯВЛЕННЯ, я, с. Виявлення волі. Історична боротьба українського народу за свою незалежність і за право вільного волевиявлення безприкладна своїм драматизмом (Довж., III, 1960, 75). Словник української мови в 11 томах