волевиявлення

ВОЛЕВИ́ЯВЛЕННЯ, я, с.

Виявлення волі; висловлення, вираження мети, бажань і т. ін.

Історична боротьба українського народу за свою незалежність і за право вільного волевиявлення безприкладна своїм драматизмом (О. Довженко);

Вперше не повстання, не зброя, не якась партія, що узурпує собі владу, а мирне волевиявлення всього народу здобуває національну державність (Д. Павличко);

Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волевиявлення — волеви́явлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. волевиявлення — [волеивийаўлеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. волевиявлення — -я, с. Виявлення волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. волевиявлення — ВОЛЕВИ́ЯВЛЕННЯ, я, с. Виявлення волі. Історична боротьба українського народу за свою незалежність і за право вільного волевиявлення безприкладна своїм драматизмом (Довж., III, 1960, 75). Словник української мови в 11 томах