волинський
ВОЛИ́НСЬКИЙ, а, е.
Стос. до Волині і волинців.
Той лісничий, то був волинський дідич, що в повстанні маєток стратив, мусив утікати і дістав лісничівку в нашого пана (Б. Лепкий);
Київ залишився сам, і ніхто не допоможе йому. Не приведе сюди дружин ні князь смоленський, ні галицький, ні волинський (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)