володільницький
ВОЛОДІ́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е, рідко.
Прикм. до володі́льник.
Державні й володільницькі побори знищували будь-яку можливість розвитку промислів і торгівлі (М. Старицький);
У нагороду за нову послугу Речі Посполитій шляхтич отримав підтвердження своїх володільницьких прав на села Кам'янка й Мошки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)