володільник
ВОЛОДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що вла́сник (у 1 знач.).
В Україні другої половини XVI – першої половини XVII ст. селянам виділялися три смуги на різних полях. Володільник волоки мав відробити два дні на тиждень у фільварку (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)