володати

ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Те саме, що володі́ти 1, 4–6.

Хто навчив тебе віддати Все, чим звик ти володати, Ти того постав отам, А за нього стань тут сам. Дурнів доброго і злого Ти впізнаєш без підмоги (М. Рильський, пер. з тв. В. Шекспіра);

Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (О. Ільченко);

І помалу, поволеньки Стала володати І руками, і ногами Безталанна мати (П. Куліш);

Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (І. Нечуй-Левицький);

Шовкун не міг як слід володати роздробленою щелепою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. володати — воло́дати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. володати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що володіти 1), 4), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. володати — див. керувати  Словник синонімів Вусика
4. володати — ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що володі́ти 1, 4, 5. Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 254); Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (Н.-Лев., І, 1956, 109).  Словник української мови в 11 томах
5. володати — Володати, -даю, -єш гл. Владѣть. Схватило мою невістку так, що не володає а ні руками, а ні ногами. Харьк. Так наморився, що й руками не володаю. Конст. у. А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять, руки володають. Г. Барв. 415.  Словник української мови Грінченка