володати
ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що володі́ти 1, 4, 5.
Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 254);
Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (Н.-Лев., І, 1956, 109).
Словник української мови (СУМ-11)