володіння
ВОЛОДІ́ННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. володі́ти 1, 4, 5.
– Ще в 1931 році меджліс прийняв закон .. який анулював право іноземних громадян на володіння землею в нашій країні [Ірані] (П. Загребельний);
За умовами звільнення кріпаків землевласники зберігали за собою право володіння лісами (з навч. літ.);
Аналіз поеми “Прометей” показує, що А. Малишко піднявся до рівня майстерного володіння найрізноманітнішими прийомами художнього ліплення образу (з навч. літ.);
Нові емігранти надавали великого значення збереженню в дітей і внуків національної свідомості та їхньому володінню українською мовою (з наук. літ.).
2. Те, чим хто-небудь володіє, користується або що є чиєю-небудь власністю (земля, майно і т. ін.).
Одного дня на володіння княгині насунули ворожі орди (з легенди);
Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насущний (М. Чабанівський);
Турбаї потрапляють у володіння багатого миргородського полковника (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)