1. Словник української мови у 20 томах

володіння

ВОЛОДІ́ННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. володі́ти 1, 4, 5.

– Ще в 1931 році меджліс прийняв закон .. який анулював право іноземних громадян на володіння землею в нашій країні [Ірані] (П. Загребельний);

За умовами звільнення кріпаків землевласники зберігали за собою право володіння лісами (з навч. літ.);

Аналіз поеми “Прометей” показує, що А. Малишко піднявся до рівня майстерного володіння найрізноманітнішими прийомами художнього ліплення образу (з навч. літ.);

Нові емігранти надавали великого значення збереженню в дітей і внуків національної свідомості та їхньому володінню українською мовою (з наук. літ.).

2. Те, чим хто-небудь володіє, користується або що є чиєю-небудь власністю (земля, майно і т. ін.).

Одного дня на володіння княгині насунули ворожі орди (з легенди);

Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насущний (М. Чабанівський);

Турбаї потрапляють у володіння багатого миргородського полковника (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. володіння — володі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. володіння — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. володіти. 2》 Те, що є чиєю-небудь власністю (земля, майно тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. володіння — ВОЛОДІННЯ — суспільно-особистісний спосіб взаємодії життєдіяльності суб'єкта із соціальною реальністю, який полягає у підпорядкуванні останньої або певних її фрагментів його волі, меті... Філософський енциклопедичний словник
  4. володіння — ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИДБА́ННЯ (те, що ким-небудь придбане). — Книжка є моя свята власність (Ю. Словник синонімів української мови
  5. володіння — Володі́ння, -ння; -ді́ння, -ді́нь і -ді́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. володіння — ВОЛОДІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. володі́ти. Турбаї потрапляють у володіння багатого миргородського полковника (Вол., Сади.. Словник української мови в 11 томах
  7. володіння — рос. владение одна з форм власності на землю, будівлі, основні засоби, майно, гроші, цінні папери, природні ресурси. Це реальне, фактичне В. чи право володіти об'єктом власності, підкріплене документально. Eкономічна енциклопедія
  8. володіння — Володіння, -ня с. Владѣніе. Словник української мови Грінченка