володіти

ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим.

1. Бути наділеним правом користуватися чим-небудь або мати що-небудь у своїй власності.

– А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Панас Мирний);

– Всі багатства країни належатимуть тим, хто працює. Земля, заводи, отакі ліси, як цей, всім володітиме народ (А. Шиян);

// Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом, словом і т. ін.).

Володіючи непоганим голосом, часом захоплювала [Любов Прохорівна] співом навіть батьків (Іван Ле);

Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (О. Гуреїв);

Королева наказала Філостратові заступити чергу, і він почав: – Шановнії мої пані, гарна то річ – усюди словом добре володіти, та найкраще, на мою думку, коли те вміння не покидає нас у пильній потребі (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

2. також без дод. Те саме, що володарюва́ти.

Довгі дні і довгі літа Володів той князь щасливо (І. Франко).

3. перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі.

Здається, що полем бою володіють не десятки залізних страховиськ, а ці два юнаки (Н. Рибак);

Для неї краще позбутися суперниці, щоб потім безроздільно володіти Прохором (А. Шиян);

// Опановувати, охоплювати когось (про думки, почуття).

Усякий страх покинув хлопця. Ним володіла одна тільки думка (О. Ільченко);

Вона теж відчувала те піднесення, яке володіло всіма робітниками цеху (В. Собко).

4. Уміти діяти, користуватися чим-небудь.

– Про мене байдуже, яких вона [скрипка] майстрів, а володієш ти нею добре (Іван Ле);

Шаблю носить той, хто нею добре володіє (О. Корнійчук).

5. Добре знати що-небудь.

Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк (Олесь Досвітній);

Карл-Йозеф набрав її телефонний номер, раптово згадавши, що вона володіє його мовою, а це значить, він зможе почуватись куди вільніше (Ю. Андрухович);

Є багато диригентів, які однаково добре і віртуозно володіють як хоровою, так і оркестровою технікою тактування і диригування (з навч. літ.).

6. Бути спроможним рухати частинами свого тіла.

Все жаліється [баба] та жаліється Мотрі: – Отже, дочко, щось мені погано... руками й ногами зовсім не володію (Панас Мирний);

Руки у неї тремтіли. Вона насилу володіла своїми руками (О. Копиленко).

(1) Володі́ти перо́м – мати здібності майстерно викладати на письмі свої думки.

Чоловік він був енергійний, непогано володів пером (В. Канівець).

◇ (2) Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю – триматися врівноважено та спокійно; вміти стримуватися.

І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Ю. Шовкопляс);

Джен ледве помітно здригається, але зразу ж оволодіває собою (В. Собко);

– Куди ведеш полоненого? – намагаючись оволодіти собою, але все ще блідий, промовив офіцер (Ю. Бедзик).