володіти
ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим.
1. Мати що-небудь у своїй власності.
— А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Мирний, IV, 1955, 365);
— Всі багатства країни належатимуть тим,хто працює. Земля, заводи, отакі ліси, як цей, всім володітиме народ (Шиян, Гроза.., 1956, 464);
// Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.).
Володіючи непоганим голосом, часом захоплювала [Любов Прохорівна] співом навіть батьків (Ле, Міжгір’я, 1953, 23);
Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Гур., Життя.., 1954, 298).
2. також без додатка. Те саме, що володарюва́ти.
Довгі дні і довгі літа Володів той князь щасливо (Фр., XIII, 1954, 12);
— Щоб природою володіти, як цього вимагає наш час, то треба теж мати, велике обдаровання! (Ле, Право.., 1957, 90);
Здається, що полем бою володіють не десятки залізних страховиськ, а ці два юнаки (Рибак, Зброя.., 1943, 201).
3. перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі.
Для неї краще позбутися суперниці, щоб потім безроздільно володіти Прохором (Шиян, Баланда, 1957, 235);
// Опановувати, охоплювати когось (про думки, почуття).
Усякий страх покинув хлопця. Ним володіла одна тільки думка (Ільч., Серце жде, 1939, 385);
Вона теж відчувала те піднесення, яке володіло всіма робітниками цеху (Собко, Біле полум’я, 1952, 299).
4. Уміти діяти, користуватися чим-небудь.
Шаблю носить той, хто нею добре володіє (Корн., І, 1955, 212);
— Про мене байдуже, яких вона [скрипка] майстрів, а володієш ти нею добре (Лс, Міжгір’я, 1953, 296);
// Добре знати що-небудь.
Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк (Досв., Вибр., 1959, 59);
Є багато диригентів, які однаково добре і віртуозно володіють як хоровою, так і оркестровою технікою тактування і диригування (Осн.. диригув., 1960, 194).
Володі́ти перо́м — пишучи, майстерно викладати свої думки.
5. Бути спроможним рухати частинами свого тіла.
Все жаліється [баба] та жаліється Мотрі: — Отже, дочко, щось мені погано … руками й ногами зовсім не володію (Мирний, II, 1954, 60);
Руки у неї тремтіли. Вона насилу володіла своїми руками (Коп., Сон. ранок, 1951, 128).
◊ Володі́ти собо́ю — уміти стримувати себе, триматися врівноважено, спокійно.
І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Шовк., Інженери, 1956, 50).
Значення в інших словниках
- володіти — володі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- володіти — Мати <�за душею>, посідати, р. владати, володати; (ким) панувати <�володарювати> над; (чим) орудувати; (мовою) знати що; (собою) контролювати себе. Словник синонімів Караванського
- володіти — [волоуд’ітие] -д'ійу, -д'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- володіти — -ію, -ієш, недок., ким, чим. 1》 Мати що-небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.). 2》 також без додатка. Те саме, що володарювати. 3》 перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- володіти — ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим. 1. Бути наділеним правом користуватися чим-небудь або мати що-небудь у своїй власності. – А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Панас Мирний);... Словник української мови у 20 томах
- володіти — див. хазяйнувати Словник синонімів Вусика
- володіти — володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю. Триматися врівноважено та спокійно; уміти стримуватися. І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Ю. Фразеологічний словник української мови
- володіти — ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О. Словник синонімів української мови
- володіти — Володіти, -дію, -дієш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- володіти — Володіти, -дію, -єш гл. Владѣть. Словник української мови Грінченка