володіти

Значення в інших словниках

1. володіти — володі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. володіти — Мати <�за душею>, посідати, р. владати, володати; (ким) панувати <�володарювати> над; (чим) орудувати; (мовою) знати що; (собою) контролювати себе. Словник синонімів Караванського
3. володіти — -ію, -ієш, недок., ким, чим. 1》 Мати що-небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.). 2》 також без додатка. Те саме, що володарювати. 3》 перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. володіти — ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим. 1. Бути наділеним правом користуватися чим-небудь або мати що-небудь у своїй власності. – А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Панас Мирний);... Словник української мови у 20 томах
5. володіти — див. хазяйнувати Словник синонімів Вусика
6. володіти — володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю. Триматися врівноважено та спокійно; уміти стримуватися. І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Ю. Фразеологічний словник української мови
7. володіти — ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О. Словник синонімів української мови
8. володіти — Володіти, -дію, -дієш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. володіти — ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим. 1. Мати що-небудь у своїй власності. — А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Мирний, IV, 1955, 365); — Всі багатства країни належатимуть тим... Словник української мови в 11 томах
10. володіти — Володіти, -дію, -єш гл. Владѣть. Словник української мови Грінченка