волоття
ВОЛО́ТТЯ, я, с.
Збірн. до во́лоть.
Олександр Іванович .. ніжно погладив волоття, що вже звисало з одного достиглого качана [кукурудзи] (Б. Антоненко-Давидович);
Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (В. Кучер);
Щільною стіною підвівся сухий з сиво-рожевим волоттям очерет (М. Стельмах);
Він, звичайно, не обриватиме волоття гороху й не працюватиме на центрифугах, а заходжуватися біля чогось іншого, якоїсь проблеми теж не зможе (Ю. Мушкетик);
* Образно. Чопик зітхнув і прикрив голубінь очей рудувато-просяним волоттям вій (Є. Доломан);
* У порівн. По висоті над бойовими порядками піхоти звисають ракети і в'януть, падаючи, як зітнуте сліпуче волоття (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)