волохи
ВОЛО́ХИ, ів, мн. (одн. воло́х, а, ч.; воло́шка, и, ж.).
Загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансильванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська та молдавська нації.
До тексту Амартола додали спеціальний вступ, в якому згадувались русь, чудь, меря, угри, литва та ін., а окремим додатком – варяги, нормани, готи, англи, волохи, римляни, німці (з наук. літ.);
Ой волохи, волохи, Вас осталося трохи (Т. Шевченко);
Ярошенки присіли біля однієї волошки, що продавала горілку, сухарі, солонину (О. Маковей);
Грецькі тагми, складені переважно з фракійців, волохів, готів та іллірів, не могли нічого заподіяти свіжим силам гунського царя (І. Білик).
ВО́ЛОХИ, ів, мн., розм.
Волоски на тілі людини.
Так волохи... й повставали (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)