волоцюга

ВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., розм.

1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт.

Бідних, що тиснулися до дверей їх дому, вона [Ядзя] не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська);

З-поміж гущавини вискочила ціла шайка [зграя] якихось обшарпаних волоцюг і кинулася до карети (І. Франко);

Жінка .. якусь мить мовчки й визивно розглядала подорожнього. Не виглядав як волоцюга чи розбишака (Н. Королева);

* У порівн. Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!.. (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Біля возів шикувались миски, полумиски, глечики, волоцюгою на віхті соломи розляглась торба, десь виглянули свіжі, зелені, мов жабенята, огірки (Б. Антоненко-Давидович).

2. жарт. Про того, хто певний час був відсутній (перев. про людину, тварину).

Аж ось Катря підняла вгору голову і крикнула радісно і сердито: – А ось і наш волоцюга! – Всі повернулись в один бік. За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі (С. Васильченко);

– Заганяй Кумчик! Лови Бровку! За ухо її, волоцюгу! Мала чередарка з веретеном у руках, у довгій червоній плахотці .. здоганяла свою неслухняну овечку (К. Гриневичева);

– Злазь мерщій з коня та йди додому, поки не поцупила за чуприну! Негіднику! Волоцюго! .. Кидає дітей – і в світи! (В. Малик).

3. зневажл. Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи.

– А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу? – крикнула Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький).

4. Той, хто любить волочитися (у 4 знач.) за ким-небудь.

Замість того, щоб тобі у горницях сидіти, так ти, волоцюго, повіялася до хлопців на кухню (Панас Мирний);

– Я й сама бачу, який ти є волоцюга й зальотник! (О. Ільченко);

Як усесвітній волоцюга, мав [Медведюк] доволі жінок і забував їхні адреси, коли не були потрібні (М. Малиновська).

5. перен., розм. Про того, хто полюбляє мандрувати.

– Такого волоцюги світ ще не бачив .. Він щомісяця міняв роботу. То він миє золото в Клондайку, то, дивись, товариші з Техасу пишуть через два тижні, що він найнявся пасти бики (М. Йогансен);

– Мабуть, я таки волоцюга, через те й волочуся по світу, а от дивно, що сниться мені тільки рідна хата... (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. волоцюга — волоцю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. волоцюга — Безхатченко, блудяга, галайда, як ім. бездомний; (непосида) швендя, сновига; (зайда) приплентач; ЖМ. зальотник, донжуан, (жінка) шльондра.  Словник синонімів Караванського
3. волоцюга — -и, ч. і ж., зневажл. 1》 Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. || Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. || жарт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. волоцюга — I блудяга, блудько, бродяга, заблуда, забрьоха, заволока, зайда, мандрьоха, нетяга, приблуда II див. бездомний; подорожній; розпусник  Словник синонімів Вусика
5. волоцюга — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал.  Словник синонімів української мови
6. волоцюга — Волоцю́га, -ги, -зі; -цю́ги, -цю́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. волоцюга — ВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт. Хто за його добре слово скаже? П’яниця, волоцюга, пройдисвіт — от тобі і все!...  Словник української мови в 11 томах