волоцюга

БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). — Пор. бездо́мник, 1. бося́к.

ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МОРГУ́Н розм. рідко, СЕЛАДО́Н заст. (той, хто любить залицятися до жінок, дівчат); ДІВЧАЧУ́Р розм., ДІВЧУ́Р розм. (той, хто захоплюється дівчатами). Надія не звертала ніякої уваги на залицяльників, хоч були серед них хлопці хороші й порядні (І. Цюпа); — Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові (А. Головко); За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); — Поруновський хотів стрілятись за свою жінку з ловеласом Кочу (І. Нечуй-Левицький); Старий зальотник не поскупився на компліменти (Л. Дмитерко); — Я й сама бачу, який ти є волоцюга й зальотник!.. — Джиґун! Баболюб! (О. Ільченко); Я, Хома Прищепа, ..хоч і не бабій і не джиґун, ..а на гарну молодицю чи на гарну дівку люблю подивиться (Є. Гуцало); Звертаючись мислено до свого рідного села, пригадую відчайдушного спідничника і розпусника Корсана, якого замінив не менш талановитий ловелас (Ю. Мельничук). — Пор. споку́сник.

Значення в інших словниках

1. волоцюга — волоцю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. волоцюга — Безхатченко, блудяга, галайда, як ім. бездомний; (непосида) швендя, сновига; (зайда) приплентач; ЖМ. зальотник, донжуан, (жінка) шльондра.  Словник синонімів Караванського
3. волоцюга — -и, ч. і ж., зневажл. 1》 Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. || Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. || жарт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. волоцюга — ВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт.  Словник української мови у 20 томах
5. волоцюга — I блудяга, блудько, бродяга, заблуда, забрьоха, заволока, зайда, мандрьоха, нетяга, приблуда II див. бездомний; подорожній; розпусник  Словник синонімів Вусика
6. волоцюга — Волоцю́га, -ги, -зі; -цю́ги, -цю́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. волоцюга — ВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт. Хто за його добре слово скаже? П’яниця, волоцюга, пройдисвіт — от тобі і все!...  Словник української мови в 11 томах