волоцюга

Безхатченко, блудяга, галайда, як ім. бездомний; (непосида) швендя, сновига; (зайда) приплентач; ЖМ. зальотник, донжуан, (жінка) шльондра.

Значення в інших словниках

1. волоцюга — волоцю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. волоцюга — -и, ч. і ж., зневажл. 1》 Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. || Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. || жарт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волоцюга — ВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт.  Словник української мови у 20 томах
4. волоцюга — I блудяга, блудько, бродяга, заблуда, забрьоха, заволока, зайда, мандрьоха, нетяга, приблуда II див. бездомний; подорожній; розпусник  Словник синонімів Вусика
5. волоцюга — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал.  Словник синонімів української мови
6. волоцюга — Волоцю́га, -ги, -зі; -цю́ги, -цю́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. волоцюга — ВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт. Хто за його добре слово скаже? П’яниця, волоцюга, пройдисвіт — от тобі і все!...  Словник української мови в 11 томах