волоцюга
волоцю́га
-и, ч. і ж., зневажл.
1》 Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт.
|| Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи.
|| жарт. Про того, хто певний час був відсутній дома.
2》 Той, хто любить волочитися за ким-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови