вольовито
ВОЛЬОВИ́ТО.
Присл. до вольови́тий.
Персонажі М. Коцюбинського наполегливо ідуть до мети, вольовито долають перешкоди (з навч. літ.);
Своєю фірмою вона керує жорстко і вольовито (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)ВОЛЬОВИ́ТО.
Присл. до вольови́тий.
Персонажі М. Коцюбинського наполегливо ідуть до мети, вольовито долають перешкоди (з навч. літ.);
Своєю фірмою вона керує жорстко і вольовито (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)