вольта
ВО́ЛЬТА¹, и, ж., муз.
1. Музична абревіатура нотного запису на позначення повторюваної частини твору.
Вживається перша вольта для повторювання, друга вольта – для закінчення музичної фрази (з наук. літ.);
Вольтою позначають у нотах кінцеві звороти (з наук.-попул. літ.);
Вольту використовують у поєднанні зі знаком репризи (з навч. літ.).
2. Старовинний парний танець.
Вольта належала до одного з найулюбленіших танців англійського двору (з наук.-попул. літ.);
Протягом XVI ст. вольта стає популярною в залах королівських судів Західної Європи, де тоді проводилися танці (з навч. літ.);
// Один із рухів у сучасних бальних танцях.
Вольту вважають одним із найпопулярніших і найважливіших рухів у самбі (з наук.-попул. літ.).
ВО́ЛЬТА², и, ж.
Легка шовковиста бавовняна тканина полотняного переплетення ниток.
З вольти шиють блузки, літні плаття, білизну (з наук. літ.);
Вольта наближається за фактурою до батисту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)