Вольта

I

р. в Буркіна-Фасо й Ґані; довж. 1600 км, басейн 394 тис. км²; впадає у Ґвінейську зат., утворюючи дельту; сильні коливання рівня води; в нижній течії водосховище В. (8, 5 тис. км²) і електростанція Акосомбо (900 МВ).

II

(Volta)

Алессандро, 1745-1827, італ. фізик і фізіолог; винайшов перше хіміч. джерело постійного електричного струму (вольтів стовп), ряд електричних приладів (конденсатор, електрофор, електроскоп); відкрив явище взаємної електризації різнорідних металів при їх контакті; 1776 виявив і дослідив газ метан.

Значення в інших словниках

1. вольта — во́льта іменник жіночого роду тканина; мастило  Орфографічний словник української мови
2. вольта — I 1. Напівпрозора бавовняна тканина. 2. Мастило для електродвигунів. II Засіб позначення в нотах кінцевих зворотів.  Літературне слововживання
3. вольта — (іт. volta — повернення, раз) — 1. Прийом скорочення нотного запису за допомогою знаку, який означає, що повторюється певний розділ музичного твору, але зі зміною закінчення. 2. Старовинний італійський парний танець. Темп швидкий, розмір тридольний.  Словник-довідник музичних термінів
4. вольта — -и, ж., муз. 1》 Знак скорочення нотного запису, який означає, що повторюється певний розділ музичного твору, але з іншим закінченням. 2》 Старовинний парний танець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вольта — ВО́ЛЬТА¹, и, ж., муз. 1. Музична абревіатура нотного запису на позначення повторюваної частини твору. Вживається перша вольта для повторювання, друга вольта – для закінчення музичної фрази (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. вольта — во́льта (італ. volta) засіб позначення в нотах кінцевих зворотів (перша В. – для повторювання, друга В. – для закінчення).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. Вольта — Во́льта, -ти, -ті (іт. фізик).  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)