воління

ВОЛІ́ННЯ, я, с., рідко.

Те саме, що бажа́ння 1.

Хіба є межа людському волінню, людським можливостям? (Д. Ткач);

Хай пощезає час, аби в безчассі я вдруге міг постати, коли всі воління вщухли (В. Стус);

Символізм А. Білого сфокусований на перетворення дійсності усвідомленим волінням мистецької дії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. воління — волі́ння іменник середнього роду бажання рідко  Орфографічний словник української мови
2. воління — -я, с., рідко. Те саме, що бажання 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воління — ВОЛІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що бажа́ння 1. Хіба є межа людському волінню, людським можливостям? (Ткач, Моряки, 1948, 25).  Словник української мови в 11 томах