воліти

ВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Те саме, що бажа́ти 1; хотіти.

Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М. Коцюбинський);

– Так мерщій на борзі коні І летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку Я волію спис зломить! (О. Олесь);

– Я теж починав з гімнастики. Тепер волію зайву годину поспати. Не той ритм життя, колего (В. Дрозд);

// Намагатися.

Воліла [мати] тихенько сидіти в кухні чи у дворі, аби лиш не зрушити чогось у кімнатах, де жили її Сашко та невістка (Б. Антоненко-Давидович);

Воліли [поранені] бути вкупі всі до кінця і тислися до Сагайди (О. Гончар);

Завжди волів [лікар Холод] побути в ці хвилини на самоті. Ще раз обдумати план операції (Ю. Мушкетик).

2. Вважати за краще.

[Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Леся Українка);

Карл-Йозеф .. волів би нічого не говорити через мовний бар'єр (Ю. Андрухович);

Не робив [Максим] різниці між людьми й бомбами і волів залишатися на місці та й потопати разом із кораблем, разом зі своєю хатиною... (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. воліти — волі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. воліти — Волі́ти. Бажати, надавати перевагу чомусь. В 1855-ім році дають йому добру парафію, але він волить працювати длямолодіжи (Б., 1895, 20, 1) // пол. woleć — воліти, надавати перевагу; нім. wollen — хотіти, бажати.  Українська літературна мова на Буковині
3. воліти — Уважати <�визнавати> за краще; хотіти, бажати, жадати. ВОЛО, підгорля, підгорлина, підшийок, сов. підгруддя.  Словник синонімів Караванського
4. воліти — [воул’ітие] -л'ійу, -л'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
5. воліти — -ію, -ієш, недок. 1》 Те саме, що бажати 1); хотіти. 2》 Уважати за краще.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. воліти — воліти бажати, хотіти (ср, ст): Інші знову хоч, може, теж здогадуються, про що йде, вони волітимуть із своїми висновками почекати трошки, так сказати, пожувати справу, перетравити, а опісля щойно робити висновки (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. воліти — див. хотіти  Словник синонімів Вусика
8. воліти — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст.  Словник синонімів української мови
9. воліти — Волі́ти, -лі́ю, -лі́єш і волю́, воли́ш, воли́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. воліти — ВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Те саме, що бажа́ти 1; хотіти. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
11. воліти — Воліти, -лію, -єш гл. 1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Гол.  Словник української мови Грінченка