волічка
ВОЛІ́ЧКА, и, ж.
1. Нитка з високоякісної вовни.
На тонкій шерстяній тканині вишивають тонкою високоякісною шерстяною ниткою, так званою волічкою (з наук. літ.);
Кептар виготовляється з овчини, а прикрашується кольоровим сап'яном, волічкою (із журн.);
* Образно. Снувалися довгою волічкою гадки за голосом трембіти, розсівали і множили тривогу (І. Пільгук).
2. Тканина з такої нитки.
– Мене візьмете за помічника [у крамничку].. – .. Ні, не хочу.. Задумаєтеся і замість волічки подасте шовк, замість перкалю фланель (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)