ворина

ВОРИ́НА, и, ж.

1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина.

Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.);

Довбуш вертить важкою вориною, як легеньким яким патичком (Г. Хоткевич);

З неприхованою цікавістю оглядав Андрій лісову красу, обминаючи прогалини, засіяні просом, пшеницями, яблуневі сади, огороджені воринами або просто обсаджені вишняком і черешнею (М. Стельмах);

Сусідка тітка Юстина сидить на лавці, вкопаній у землю за воринами (Є. Гуцало).

2. рідко. Загорожа з таких жердин.

З дитячою безпосередністю Мелашка підбігла до ворини, немов аж завмерла, провівши палким поглядом вершника (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. ворина — вори́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворина — -и, ж. 1》 Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, що його використовують для огорожі; жердина. 2》 рідко. Загорожа з таких жердин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворина — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М.  Словник синонімів української мови
4. ворина — ВОРИ́НА, и, ж. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.). 2. рідко. Загорожа з таких жердин.  Словник української мови в 11 томах
5. ворина — Ворина, -ни ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло. Канев. у.  Словник української мови Грінченка