ворина

вори́на

-и, ж.

1》 Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, що його використовують для огорожі; жердина.

2》 рідко. Загорожа з таких жердин.

Значення в інших словниках

1. ворина — вори́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворина — ВОРИ́НА, и, ж. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.); Довбуш вертить важкою вориною, як легеньким яким патичком (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. ворина — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М.  Словник синонімів української мови
4. ворина — ВОРИ́НА, и, ж. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.). 2. рідко. Загорожа з таких жердин.  Словник української мови в 11 томах
5. ворина — Ворина, -ни ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло. Канев. у.  Словник української мови Грінченка