ворина
ВОРИ́НА, и, ж.
1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина.
Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.).
2. рідко. Загорожа з таких жердин.
З дитячою безпосередністю Мелашка підбігла до ворини, немов аж завмерла, провівши палким поглядом вершника (Ле, Наливайко, 1957, 41).
Словник української мови (СУМ-11)