воркотіння

ВОРКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. воркоті́ти.

Десь на високих осокорах заворкувала горлиця, і Павло .. почав підкрадатися на те воркотіння (В. Кучер);

Сестри не знаходили теми для серйозної балачки. А їхнє воркотіння перебігало, як струмочок, з камінця на травку, з пісочку в калюжку (Олесь Досвітній);

Запускав [Тимошка] мотор, пильно прислухався до його лагідного воркотіння (Микита Чернявський).

Значення в інших словниках

1. воркотіння — воркоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. воркотіння — -я, с. Дія за знач. воркотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воркотіння — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.  Словник синонімів української мови
4. воркотіння — ВОРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркоті́ти. Десь на високих осокорах заворкувала горлиця, і Павло.. почав підкрадатися на те воркотіння (Кучер, Прощай.., 1957, 480); Сестри не знаходили теми для серйозної балачки.  Словник української мови в 11 томах