воркотуха
ВОРКОТУ́ХА, и, ж.
Жін. до воркоту́н.
Знаю, що була стара [Аматина нянька], Скупа, і зла, і воркотуха (І. Котляревський);
[Катерина:] Ох, моя пані кохана! Попалась би ти другому чоловікові. [Галя:] Годі тобі, стара воркотухо! (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)