воркотуха

ВОРКОТУ́ХА, и, ж. Жін. до воркоту́н.

Знаю, що була стара, Скупа, і зла, і воркотуха (Котл., І, 1952, 180);

[Катерина:] Ох, моя пані кохана! попалась би ти другому чоловікові. [Галя:] Годі тобі, стара воркотухо! (Стор., І, 1957, 290).

Значення в інших словниках

1. воркотуха — воркоту́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. воркотуха — -и. Жін. до воркотун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воркотуха — ВОРКОТУ́ХА, и, ж. Жін. до воркоту́н. Знаю, що була стара [Аматина нянька], Скупа, і зла, і воркотуха (І. Котляревський); [Катерина:] Ох, моя пані кохана! Попалась би ти другому чоловікові. [Галя:] Годі тобі, стара воркотухо! (О. Стороженко).  Словник української мови у 20 томах
4. воркотуха — Воркотуха, -хи ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Стор. 11. 216. Жила Аматина там нянька.... скупа і зла і воркотуха. Котл. Ен. IV. 42.  Словник української мови Грінченка