ворожда
ВОРОЖДА́, и́, ж., поет., рідко.
Те саме, що ворожне́ча.
Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради (П. Грабовський);
[Хорілуна:] Тигри навколо снують. Лагідно муркають: Тут ворожди нема. Тільки любов сама (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови (СУМ-20)