ворожда
ВОРОЖДА́, и, ж., поет., рідко. Те саме, що ворожне́ча.
Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради (Граб., І, 1959, 120);
[Хорілуна:] Тигри навколо снують. Лагідно муркають: Тут ворожди нема. Тільки любов сама (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 460).
Словник української мови (СУМ-11)