вороже

ВОРО́ЖЕ. Присл. до воро́жий 1.

Індіанка мовчить, вороже дивиться на Дженні (Л. Укр., III, 1952, 54);

Колишні наймити, бідняки вороже ставилися до нього, до хаджі,.. рід якого.. тримав у своєму кулаці аули (Донч., І, 1956, 118).

Значення в інших словниках

1. вороже — воро́же прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вороже — Присл. до ворожий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вороже — ВОРО́ЖЕ, ВОРО́ЖО. Присл. до воро́жий 2. Індіанка мовчить, вороже дивиться на Дженні (Леся Українка); До царя часто-густо прибували пани польські, що ворожо ставилися до Карла і до нового польського короля Станіслава Лещинського (Б. Лепкий); – А хто там?...  Словник української мови у 20 томах
4. вороже — Воро́же, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)