вороненятко
ВОРОНЕНЯ́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до вороненя́.
Побачила [Ворона] Гадюку, коли та брала її останнє Вороненятко (І. Франко);
Обідаємо, а вороненятко підстрибом, підстрибом та й присусідиться до гурту (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)