вороненя
ВОРОНЕНЯ́, ня́ти, с.
Те саме, що вороня́.
І треба ж, що на сюю пору Пило біля ставка дурне Вороненя (Є. Гребінка);
Як тільки Вороненята повикльовувалися і мати полетіла шукати для них поживи, Гадюка день у день вилазила на вербу і брала собі одно Вороненя за другим (І. Франко);
Зранку на парковій стежці намагалося бігати мале вороненя (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)