вороненький
ВОРОНЕ́НЬКИЙ, а, е, нар.-поет.
Зменш.-пестл. до ворони́й.
Із діброви Козак виїжджає, Під ним коник вороненький Насилу ступає (Т. Шевченко);
Здалека доноситься пісня: .. Ой, коню вороненький, Товаришу мій вірненький (Панас Мирний);
Невеличка кудлата чала конячина і трохи вища за неї вороненька, з рудими витертими боками (В. Винниченко);
А попереду Дорошенко Веде своє військо, Веде запорізьке Хорошенько! Посередині пан хорунжий, Під ним кониченько, Під ним вороненький Сильне-дужий! (з народної пісні);
Коняка добра... молода. Дядько підходить ближче, мовчки підніма голову вороненькій, розтуляє рота й дивиться в зуби (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)