вороненький
ВОРОНЕ́НЬКИЙ, а, е, нар.-поет. Зменш.-пестл. до ворони́й,
Із діброви Козак виїжджає,.. Під ним коник вороненький Насилу ступає (Шевч., І, 1951, 7);
Здалека доноситься пісня: .. Ой, коню вороненький, Товаришу мій вірненький (Мирний, V, 1955, 111);
// у знач. ім. вороне́нький, кого, ч. Вороний кінь.
Словник української мови (СУМ-11)