воронка
ВОРО́НКА, и, ж., розм.
Те саме, що ви́рва¹ 1.
Посеред вулиці серед заболоченого мокрого снігу диміла чорна воронка (І. Багряний);
Ми об'їжджаємо величезні воронки від вибуху авіабомб (Л. Первомайський);
Частіше зустрічались глибокі воронки, валялись позеленілі гільзи від патронів та снарядів (А. Шиян);
Все скiнчилося раптово, як i почалося: щезли лiтаки, i лише вирви в землi здивовано-тихо задивились у небо. Миколка з Первiнкою вилiзли з воронки (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)