воронка
ВОРО́НКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́рва 1.
Ми об’їжджаємо величезні воронки від вибуху авіабомб (Перв., Атака.., 1946, 170);
Частіше зустрічались глибокі воронки, валялись позеленілі гільзи від патронів та снарядів (Шиян, Гроза.., 1956, 81).
Словник української мови (СУМ-11)