вороння
ВОРОННЯ́, я́, с.
Збірн. до воро́на 1 і во́рон¹ 1.
– А чого се поперед нами такого вороння летить? – каже сестра (Марко Вовчок);
Схилялось на полудень сонце, каркало чорне вороння, обліпивши вершини дубів (А. Шиян);
Як вороння кричить несамовито! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)