ворохобня
ВОРОХО́БНЯ, і, ж., розм.
Те саме, що бунт¹.
Забули, панове, тії бунти, що були після Самойловича, і Петрикову ворохобню, і погрози посполитого люду за Палія (Б. Лепкий);
Терпець урветься колись і піде ворохобня (Д. Міщенко);
Коли серед дружинників заводиться зрада чи ворохобня, має [комісар] право виголосити винуватцю смертний вирок (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)