ворохобня
ВОРОХО́БНЯ, і, ж., розм.
Те саме, що бунт¹.
Забули, панове, тії бунти, що були після Самойловича, і Петрикову ворохобню, і погрози посполитого люду за Палія (Б. Лепкий);
Терпець урветься колись і піде ворохобня (Д. Міщенко);
Коли серед дружинників заводиться зрада чи ворохобня, має [комісар] право виголосити винуватцю смертний вирок (Ю. Хорунжий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворохобня — Ворохо́бня: — бунт [47;53;XI] Словник з творів Івана Франка
- ворохобня — ворохо́бня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ворохобня — Ворохо́бня. Заворушення. Перший постарав ся о заборону видавництва журнала „Руская Жизнь“, а другий зробив з петициї студентів університетских ворохобню і бунт (Б., 1895, 6, 3) // укр. діал. ворохібини, ворохібня — заколот (ЕСУМ, 1, 429); див. іще ворохобний. Українська літературна мова на Буковині