ворохобник
ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм.
Те саме, що бунтівни́к.
– І чого він ходить до мене, отой ворохобник? – промайнула думка в голові Макара Івановича (М. Коцюбинський);
– Треба скасувати будь-які поблажки для всіх, а ворохобників знайти – хоч не тепер, то в четвер (Ф. Бурлака);
Через ту подать та через примусовий продаж хліба найбільше невдоволених, а відтак і ворохобників (Д. Міщенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворохобник — Ворохо́бник: — бунтар, повстанець [10] — бунтівник [47] — тут: бунтівник [44-2] Словник з творів Івана Франка
- ворохобник — ворохо́бник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- ворохобник — -а, ч., розм. Те саме, що бунтівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворохобник — ворохобник підбурювач (ст): Коли вже оба “ворохобники” зорієнтувалися, що вся класа має вже написану задачу, тоді нібито успокоювалися (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ворохобник — див. задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
- ворохобник — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Словник синонімів української мови
- ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. — І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз "не пізнав" його на вулиці… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах