1. Словник синонімів української мови

ворохобник

БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Шиян); — Коли б ти знав, що робиться у горницях: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! Він мені людей баламутить!" (М. Коцюбинський); А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта). — Пор. I. 1. баламу́т.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворохобник — Ворохо́бник: — бунтар, повстанець [10] — бунтівник [47] — тут: бунтівник [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. ворохобник — ворохо́бник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. ворохобник — -а, ч., розм. Те саме, що бунтівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. – І чого він ходить до мене, отой ворохобник? – промайнула думка в голові Макара Івановича (М. Словник української мови у 20 томах
  5. ворохобник — ворохобник підбурювач (ст): Коли вже оба “ворохобники” зорієнтувалися, що вся класа має вже написану задачу, тоді нібито успокоювалися (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ворохобник — див. задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  7. ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. — І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз "не пізнав" його на вулиці… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах