ворохобник
ворохо́бник
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворохобник — Ворохо́бник: — бунтар, повстанець [10] — бунтівник [47] — тут: бунтівник [44-2] Словник з творів Івана Франка
- ворохобник — -а, ч., розм. Те саме, що бунтівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. – І чого він ходить до мене, отой ворохобник? – промайнула думка в голові Макара Івановича (М. Словник української мови у 20 томах
- ворохобник — ворохобник підбурювач (ст): Коли вже оба “ворохобники” зорієнтувалися, що вся класа має вже написану задачу, тоді нібито успокоювалися (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ворохобник — див. задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
- ворохобник — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Словник синонімів української мови
- ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. — І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз "не пізнав" його на вулиці… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах