1. Словник української мови в 11 томах

ворохобник

ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к.

— І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз "не пізнав" його на вулиці… (Коцюб., I, 1955, 166);

— Треба скасувати будь-які поблажки для всіх, а ворохобників знайти — хоч не тепер, то в четвер (Бурл., О. Вересай, 1959, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворохобник — Ворохо́бник: — бунтар, повстанець [10] — бунтівник [47] — тут: бунтівник [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. ворохобник — ворохо́бник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. ворохобник — -а, ч., розм. Те саме, що бунтівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. – І чого він ходить до мене, отой ворохобник? – промайнула думка в голові Макара Івановича (М. Словник української мови у 20 томах
  5. ворохобник — ворохобник підбурювач (ст): Коли вже оба “ворохобники” зорієнтувалися, що вся класа має вже написану задачу, тоді нібито успокоювалися (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ворохобник — див. задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  7. ворохобник — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Словник синонімів української мови