ворохобник

Значення в інших словниках

1. ворохобник — ворохо́бник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. ворохобник — -а, ч., розм. Те саме, що бунтівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. – І чого він ходить до мене, отой ворохобник? – промайнула думка в голові Макара Івановича (М. Словник української мови у 20 томах
4. ворохобник — ворохобник підбурювач (ст): Коли вже оба “ворохобники” зорієнтувалися, що вся класа має вже написану задачу, тоді нібито успокоювалися (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. ворохобник — див. задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
6. ворохобник — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Словник синонімів української мови
7. ворохобник — ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. — І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз "не пізнав" його на вулиці… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах